Селекція — це не просто наука про створення нових сортів. Це основа продовольчої безпеки, незалежності агросектора й національної конкурентоспроможності. Успішне насінництво починається саме з селекції, яка має бути не лише інноваційною, а й системно підтриманою державою.
У часи глобальних ризиків (війна, клімат, обмеження логістики) Україна повинна розраховувати на власне насіння, адаптоване до місцевих умов. Без інвестицій у селекцію ми втратимо контроль над виробництвом ключових культур.
Сьогодні значна частина насіння в Україні — іноземного походження. Але імпорт не завжди гарантує стабільну поставку або відповідність нашим ґрунтово-кліматичним умовам. Вітчизняні гібриди мають бути альтернативою, яка не поступається якістю.
Підтримка селекції — це підтримка наукових установ, дослідних станцій, аграрних вишів. Це — інвестиція в людський капітал, інтелектуальну власність і покоління українських аграрних інноваторів.
Українські селекційні розробки мають шанс вийти на міжнародні ринки. Але для цього потрібна сертифікація, промоція та дипломатичне лобіювання, яке здатна забезпечити держава.
Без державної підтримки українські селекціонери програють транснаціональним компаніям — і не через якість, а через нерівні правила гри. Важливо створити прозорі механізми реєстрації сортів, доступ до фінансування та державні програми стимулювання.
Українська селекція — це не лише наука. Це інструмент стратегічної незалежності. І підтримка з боку держави — не привілей, а необхідність для майбутнього агросектора України.